ЧИ БУЛА ЗАСНОВАНА ОДЕСА ^[*]
Частина друга

ЩЕ ДЕЩО ПРО ЗАСНУВАННЯ ОДЕСИ

Рескрипт про заснування порту та міста в руці імператриці

Замість вступу

Звідки взагалі взявся дискурс про незаснування Одеси? Нагадаю: з тези сучасної московії про те, що вона має право на Одесу, оскільки місто було засноване Російською імперією.
Яким мав би бути контрдискурс на цей закид? Напевно такий:

До чого тут ви? Якщо то була Російська імперія, якої більш як 100 років немає (то як Перу й імперія інків, Італія й Велика римська імперія, Угорщина і Австро-Угорська імперія і таке інше).
Заснувала де? На землях, захоплених у іншій державі.
Хто є законним територіальним і політичним спадкоємцем Одеси? За усіма міжнародними нормами, саме Україна, а не Росія.
За великим рахунком, факт заснування не дає жодного політичного і, тим більш, міжнародного юридичного права на володіння.

Україна (можливо, частково) пішла іншим шляхом. Чомусь ми вирішили, що якщо довести, що та Російська імперія не засновувала Одесу, то ці її нащадки відмовляться від своїх притязань. Така собі логіка…
Тим не менш, ми наполегливо наголошуємо, що Одеса взагалі не була заснована, а є наступницею населеного пункту Kaczubyeiov (Коцюбіїв), який був заснований і належав Великому князівству Литовському. Виникає питання: а якщо нащадки князівства наголосять, що Одеса належить їм, – що тоді? Отже, це не аргумент. А тепер по суті.

По суті

Схоже, що у сучасного «колективного» історика Одеси така подія, як заснування міста, нарешті викарбувалась у безальтернативну впевненість: цієї події не було. На тому «нічтоже сумняшеся» наголошують фахівці Українського інституту національної пам’яті (ІНП) ^[1] , стверджує видавництво Суспільне Одеса (спецпроект "Одеса - не російське місто") ^[3] ; про те ж каже професор історії ОНУ імені І. І. Мечникова Тарас Гончарук ^[2] і таке інше. Чи до кінця вони сумлінні? Не знаю. Це питання до них. Отже, по суті.

ІНП починає здалека, ще з часів, коли населений пункт, на місці якого зараз знаходиться Одеса, вперше офіційно згадується в джерелах. Як ви зрозуміли, йдеться про поселення Кацюбіїв.
ІНП посилається на письмову згадку про порт Kaczubyeiov (Коцюбіїв/Качубіїв), яку залишив Ян Длугаш (Jan Długosz, 1415-1480) – найавторитетніший польський хроніст XV століття. У своїй Historiae Polonicae Длугаш наводить дані, з яких робиться висновок, що порт Коцюбіїв в XV столітті вже функціонував як «інфраструктурно розвинений; був задіяний у міжнародній політиці та торгівлі; використовувався королівською владою; входив у систему європейських комунікацій Чорного моря». Мова йде про Велике князівство Литовське
Більш того, оскільки Коцюбіїв згадується як regius portus (королівський порт), то це означає, що порт обслуговував державні інтереси.
Чи є сумніви відносно цих фактів? Ні, немає. Але про що вони? А про те, що на місці сучасної Одеси (не посперечаєшся, – привабливе місце) колись існував розвинутий порт. І все. Яке відношення має цей факт до (не)заснування Одеси? Поки не зрозуміло. Він лише підкреслює, що Одеса виникла не на порожньому місці. Але ж хіба це коли-небудь заперечувалось? Згадайте твори істориків Скальковського, Бруна, Надлера, Орлова, Бернштейна, Яковлева, Смольянинова.
Йдемо далі. Якось так сталося, що Велике князівство Литовське занепало й зникло зі світової мапи, й причорноморські землі, а разом з ними і порт Коцюбіїв, перейшли під контроль Кримського ханства, а потім Османської імперії. Через різні обставини населений пункт дещо зовсім занепав, так що в 1760-х Османська імперія розпочала відбудову фортеці, яка себе «погано почувала». Містечко Коцюбіїв було перейменоване на Хаджибей. І фортеця, і містечко поряд все ще відігравали якусь роль як фронтір турків на північному узбережжі Чорного моря, та як центр експорту зерна, солі та ще чогось до Константинополя. Як воно виглядало? Здається мені, що не надто велично.
За описом історика Яковлєва неподалік від фортеці розміщувалось татарське селище, мешканці якого проживали у невеличких, погано побудованих з місцевого каменю землянках, що на зиму накривалися повстю. На час навігації в Хаджибеї з’являлась якась кількість тимчасових мешканців різних національностей для роботи на завантаженні суден. Із закінченням навігації вони розбрідалися по більш веселих сусідніх містах, де і спускали свій літній заробіток. В Хаджибеї також мали осілість декілька грецьких сімей, які залишилися після його завоювання. В селищі вздовж яру розміщувався заїжджий двір для купців, мечеть, торгові лавки. В гирлі балки – пристань, до якої примикав будинок командира яничарів. Тут же були колодязь та будинок коменданта порту.
Фортеця була з іншого боку селища там, де зараз Воронцовський палац на Приморському бульварі.
Уявили? Тоді на додачу. В проекті «Суспільне Одеса» наводиться цитата професора Гончарука:

«З часом походи українських козаків призвели до того, що Кочубіїв занепав… І тривалий час фортеця згадувалася османами як закинута фортеця у непоганому стані тут…»

Візуалізувати цей опис спробував художник Геннадій Ладижинський.

Поселення Хаджибей

Таким уявляв поселення Хаджибей художник Г. Ладижинський, 1888 р.

Наприкінці XVIII століття Російській імперії нарешті вдалося посунути османів й захопити узбережжя. У 1789 році Йосип Дерібас з військом захоплює фортецю Хаджибей, а через 5 років Катерина ІІ підписує рескрипт, яким доручає йому «устроить тамо военную гавань купно съ купеческою пристанью».

Рескрипт від 27.05.1794

Рескрипт на ім'я Віце-Адмірала Де-Рібаса

Професор Гончарук в інтерв'ю «Громадському радіо» звертає увагу на парадокс: мовляв Дерібас Хаджибей бере, а через 5 років узяте «засновує». Звідси виникає просте питання: – іронізує професор, – «або він нічого не брав, або нічого не засновував». Дотепно, але…
У тому, що «брав», напевно, сумнівів все ж немає, бо генерал за це був нагороджений відповідним орденом. А от щодо заснував... Звідки непорозуміння?
Справа от у чому: з самого початку після «приєднання нових територій» на місці Хаджибею, на думку найвищого керівництва імперії, мала бути збудована лише потужна фортеця і місце базування грецької гребної флотилії. І це все.
Саме на це вказує Катеринославський губернатор В. Каховський в своєму рапорті від 5 травня 1792 на Найвищий указ щодо «обозреть вновь присоединенную страну, разделить оную на уезды, назначить города по способности…». В рапорті генерал Каховський зазначає:

«Аджибей, назначенный Вашимъ Величествомъ для обитанія служившихъ въ Средиземномъ море во флотиліи, лежитъ на возвышенномъ и пріятномъ месте. Вода въ колодцахъ пресная и хорошая. Изъ вершины одной долины можно произвести фонтанъ до полувозвышенія, на которомъ полагается быть городу.

А ні про торговий порт, а ні про велике цивільне місто мова не йде. Тому й не було нагальної потреби в вигадуванні нової назви для цього, – як тільки його не називали, – «города, селенія, поселенія, посёлка, городища, городка, крепостицы, форта, порта». І засновувати будь що потреби не було.
Більш того, навіть в захопленій турецькій фортеці необхідності не було. Все мало бути побудовано з «нуля».
Підтвердженням тому є наказ від 10 листопада 1789 головнокомандувача російськими військами Г. Потьомкіна захоплену фортецю розібрати на будівельний камінь для майбутніх нової фортеці, казарм та інших споруд військового призначення.
Зверну увагу от на що:
По-перше. В рапорті Аджибей виступає лише як місце перебування персоналу флотилії, а майбутнє місто розглядається як щось відокремлене та з Хаджибеєм не пов'язане.
По-друге. Майбутнє гіпотетичне місто мало розміщатися не в гирлі балки та вдовж останньої, тобто там, де знаходилось селище Хаджибей, а на плато (порівняйте план Хаджибея з планом міста, розробленим Де-Воланом (див. нижче)).

А от за 5 років багато чого змінилося. Бо саме протягом цього періоду вирішувалося стратегічне для імперії в Чорноморсько-Азовському регіоні питання: де має бути створений головний у Північному Причорномор’ї військовий та торговий порт. Саме створений, бо Росія на цих нових захоплених землях ще нічого не мала. В 1794 році рішення було остаточно прийняте. Ні, не на користь Одеси, бо ця назва з’явилась лише наступного року. Але й не Хаджибея.
Ще раз повернемося до рескрипту. Зверніть увагу: в ньому не йде мова про заснування Хаджибею. Ні. Лише про вигідне положення селища та план, розроблений інженер-підполковником Де-Воланом (1794).

План забудови майбутнього міста передбачав його поділ на дві частини (форштадти): військовий та грецький. Чому? Бо місто мало стати притулком «для единоверных нам народов, страдающих под турецким игом, преимущественно же греков».

Плани Хаджибея та Одеси

Порівняйте план Хаджибея (зліва) й перший план майбутньої Одеси (для зручності порівняння план розгорнуто на 180°) і знайдіть між ними… ні, не різницю, а хоч щось спільне. На плані Де-Волана все інакше, окрім, хіба що, старої фортеці. Але вона була демонтована однією з перших. Зверніть увагу: на ньому відсутня навіть згадка про мечеть, бо в новому місті не було місця мусульманам – лише одновірцям.
Може виникнути законне питання: чому план Де-Волана називається «План города Гаджибея…»?
Відповім по-одеськи: а як, на вашу думку, він мав називатися, якщо іншої назви, крім цієї, на той час не було?

Тому ще раз наголошую: мова йде не про заснування Хаджибея, а нового міста на його місці, яке через пів року отримало назву Одеса

Ще одним аргументом на користь того, що Одеса фактично є Хаджибеєм, сучасні історики вважають факт відсутності офіційних документів щодо перейменування Хаджибея в Одесу. Дивний аргумент, бо якби такий документ існував – взагалі відпав би предмет суперечки.
А щодо відсутності… Свого часу історик та дійсний член Одеського статистичного комітету (середина 1860-х – кінець 1890-х) Іван Федоров в праці, присвяченій століттю Одеси, підтверджує цей феномен. Він наголошує, що є лише одне дотичне до цього посилання на Найвищий наказ від 27 січня 1795 року на адресу Сенату.
Мовою оригіналу він звучить так:

«Повелеваемъ учрєдить Вознесенскую губєрнію съ губєрнскимъ городомъ Вознесенскомъ при реке Буге, а изъ вновь образуемыхъ городовъ – татарскоє селеніє Гаджибей обратить въ прописной къ татарскому округу городъ Одессу, и какъ укрепленному городу, где воинскій гарнизонъ быть имеетъ, наблюденіе полиціи предоставить коменданту.

Федоров звертає увагу на те, що із тексту наказу не слідує, що Хаджибей було саме перейменовано на Одесу (в сенсі, що Одеса є той самий Хаджибей, але перейменований). Історик пояснює це неясністю формулювання указу або неточністю при його переписуванні. Але, можливо, що ніяких «неясностей» та «неточностей» не було. Просто наказ констатує, що місто Одеса не є наступником поселення Хаджибей, а є новим містом, що засновано на місці колишнього татарського поселення.
Чи є практика заснування (сучасною мовою утворення) нових населенних пунктів на місці вже існуючих чимось дивним? Зовсім ні. Наведу приклад з найближчої історії міста-супутника Одеси, Чорноморська (до 18.02.2016 – Іллічівськ).
Офіційною датою заснування міста є 12 квітня 1973 року. Цього дня селище міського типу (смт) Іллічівськ отримало статус міста обласного підпорядкування. Селище під назвою Іллічівськ та порт були засновані 1961 року. А перші згадки про поселення на цих землях занурюються в XVIII століття, бо тут знаходилося козацьке поселення під назвою Бугові Хутори, яке до 1927 року мало назву Бугове. У 1927 році незрозумілої назви хутори за зрозумілих обставин були ідеологічно правильно перейменовані на хутір Іллічівський.
А яким же чином перейменований хутір Іллічівський стає новоствореним смт Іллічівськ? Дуже просто. 20 січня 1961 року був виданий Указу Президії Верховної Ради УРСР, яким населений пункт, що виник навколо порту, що будується, отримав офіційний статус селища міського типу і назву Иллічівськ. Наведу текст цього Указу.

УКАЗ ПРЕЗИДІЇ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНСЬКОЇ РСР
Про віднесення населеного пункту будівництва нового морського порту в районі Сухого лиману Одеської області до категорії селищ міського типу
1. Віднести населений пункт будівництва нового морського порту в районі Сухого лиману Одеської області до категорії селищ міського типу.
2. Присвоїти селищу міського типу назву Іллічівськ.
3. Включити селище міського типу Іллічівськ до складу Овідіопольського району Одеської області.

Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. КОРОТЧЕНКО
Секретар Президії Верховної Ради УРСР А. ЗЛЕНКО
м. Київ, 20 січня 1961 року

Джерело публікації: «Відомості Верховної Ради УРСР», 1961 р., № 5, ст. 74. ^[4]
Наступна важлива подія для Іллічівська – 12 квітня 1973 року Іллічівськ офіційно отримав статус міста. І все!
А тепер поясніть, чим відрізняється «населений пункт будівництва нового морського порту в районі» селища Хаджибей 1794 року від аналогічного в районі Сухого лиману Одеської області 1961? Хіба що відсутністю запису щодо присвоєння означеному населеному пункту назви «Одеса».

ЛІТЕРАТУРА

Брун Ф. К. Судьбы местности занимаемой Одессою / Ф. К. Брун. – Одесса : Тип. П. Францова, 1865. – 33 с.
Надлер В. К. (1840–1894). Одесса в первыя эпохи ея существования / профессора В. К. Надлера. – Одесса : тип. В. В. Кихнера, 1893. – 100 с.
Скальковский А. Первое тридцатилетие истории города Одессы. 1793 – 1823. / Аполлон Александрович Скальковский. – Одесса: в Городской тип., 1837. – [8], VIII, 296с.
Федоров И. Столетие Одессы: С портретами административных и общественных деятелей и с видами / И. Федоров. – Одесса: Типография Л. Нитче, 1894. – 114 c.
Яковлев В.А. К истории заселения Хаджибея. 1789 – 1795. К столетию завоевания Хаджибея/ А.В. Яковлев. – Одесса : типография А. Шульце, 1889., 57 с.

Посилання

↑ *. «Чи була заснована Одеса»

↑ 1. «Південь сьогодні»

↑ 2. «Громадське радіо»

↑ 3. «Спецпроект "Одеса - не російське місто" інформаційного інтернет-видання «Суспільне Одеса»

↑ 4. «Відомості Верховної Ради УРСР», 1961 р., № 5, ст. 74.»

Автор не проти використання матеріалів сайту. Прохання: при цитуванні залишайте прямі індексовані посилання на контент.

Заснування Одеси

Пам'ятник засновникам Одеси

Вгору

Допомога проекту

Ви дочитали допис до кінця. Сподіваюсь, він Вам сподобався.
Якщо тема історії Одеси Вам цікава, прохання допомогти проекту (натисніть на скарбничку).

Друзі!

Авторський проект відтворення історії Одеси існує більше 6 років. За цей час багато чого зроблено; багато чого на меті.

Як ви помітили, сторінки проекту не містять жодних рекламних матеріалів, що так дошкуляють читанню в задоволення.
Нажаль, після повномасштабного вторгнення робота над проектом стала потребувати більших зусиль та витрат.

Як це не сумно, але автор вимушений звернутися по допомогу, бо без неї ця справа приречена.

Сподіваюсь, після донатів на користь наших Збройних сил, ви зможете підтримати і нас. Бо правдива історія це у т.ч. запорука нашої перемоги.
Дякую за допомогу!

Гривнева карта Monobank: 4441 1111 4299 9360

Єврозона: IBAN IE85CITI99005171140772 (BIC code: CLJUGB21 Receiver: IVANCHENKO SERHII)

США USD: 70585690000759399 (SWIFT/ BIC Code: UNJSUAUKXXX Receiver: IVANCHENKO SERHII)

Буду також вдячний за поширення вподобаного матеріалу в соціальних мережах.

З подякою, Сергій Іванченко

ЧИ БУЛА ЗАСНОВАНА ОДЕСА [*] Частина друга