Одеський фунікулер

А ось унікальна пам'ятка старої Одеси, якої в його первозданному вигляді вже ніколи не буде: одеський фунікулер.
Впевнений, у одеситів старшого віку (зовсім старшого) згадка про нього викликає ностальгічні спогади.

Фунікулер був збудований в 1902 році по проекту одеського інженера М. П'ятницького.

Це була одноколійна лінія з роз'їздом, по котрій рухались догори - вниз два вагончики.
Протяжність рельсової одноколійки складала близько 100 м. Над дорогою був влаштован обзорний місток. Кам'яна станція фунікулера була внизу, на Приморській вулиці.
В ній знаходились каса, контора та перон.
Нагорі було збудовано дерев'яний павільйон.
Вагончик, який їхав униз, тягнув (допомагав тягнути) вгору другий вагончик.
Може тому, що вниз легше, спуск коштував лише 2 копійки, а підйом – 3.
Вагончики були не такими вже малими – вміщували до 35 пасажирів.
Привезли їх з Парижу, а троси для переміщення були виготовлені на одеському канатному заводі.
До речі, офіційно називалось це чудо техніки не фунікулер, а "Підйомна електрична машина".

Будувався фунікулер під керівництвом інженера В. Раковського за проектом інженера М. П'ятницького (доречі тоді звання інженера звучало гордо та добре оплачувалося).

Відносно успішно підйомна машина, як її називали, пережила три війни, революцію і "не менш тяжкий мирний час". Ось як це описувалося в "Одесских Известиях" того часу (в перекладі авт.). З 1947 року практично до кінця 60-х фунікулер справлявся зі своїми обов'язками, радуючи гостей міста та одеситів (особливо їх молодше покоління). Але час не пощадив і його.
Наприкінці 60-х керівники міста вирішили не витрачатися більше на ремонт фунікулера, а побудувати на його місці модерновий та модний на той час ескалатор.

У листопаді 1967 фунікулер був демонтований. А вже 1970 року на його місці запрацював ескалатор.

На ті часи це була досить стильна та прогресивна інженерна споруда. Втім його проблемна конструкція плюс брак запчастин призвели до того, що вже через десять років ескалатор працював лише на підйом, а друга половина використовувалася як донор запчастин (зараз це зветься технічним канібалізмом). Але і їх вистачило ненадовго.

У 1997 році ескалатор був остаточно зупинений та демонтований.
Того ж року було ухвалено рішення про відновлення одеського фунікулера.

Роботы по відновленню фунікулера почалися в 1998 році.

Напевно, 100 років тому з організацією будівництва таких "складних" технічних об'єктів було простіше, але новий фунікулер запрацював лише у вересні 2005 року. Тобто, з усіма сучасними технічними засобами, технологіями та матеріалами, на його відновлення знадобилося більш ніж 7 років.

До речі, фунікулером, у класичному розумінні цього терміна, він не є: по суті це два непов'язані похилі ліфти. Втім...
Кабінки нового фунікулера менші – на 12 осіб, проте огляд із них відмінний. Взагалі сучасний фунікулер виглядає досить убого: він позбавлений того шарму, яким відрізнявся перший одеський фунікулер. Втім, можливо через 100 років він буде сприйматися інакше. Побачимо (це, мабуть, жарт).

Але що найголовніше, фунікулер в Одесі знову є!

Зазначу ще одну деталь: у ті давні роки початку 20 століття для переходу зі сходів на Миколаївський бульвар над дорогою фунікулера було влаштовано місток, з якого відкривався чудовий краєвид на порт та Одеську бухту. Був такий місток і над ескалатором. На жаль, зараз його не збудували.

Натомість збудували прохід під фунікулером. І це також добре. Вгору